Юрій Ягодка: “Не державного рівня влада має вирішувати, яку нам дорогу ремонтувати”

У рамках проєкту “Місцеві 2020” ми спілкуємось із кандидатами на посаду голови Острозької об’єднаної територіальної громади, щоб ви могли дізнатися більше про кожного з них.

Юрій Ягодка — кандидат від партії “Пропозиція”. Був депутатом районної ради з 2005 по 2010 роки від «Нашої країни», з 2007 по 2010 рік був головою райдержадміністрації Рівненщини, з 2010 по 2015 рік — депутатом Острозької міської ради, також працював у Всеукраїнській страховій компанії “Оранта” начальником відділення. 2015 року став сільським головою Розважа.  

В інтерв’ю “Ostroh.info” Юрій Ягодка розповідає, чому обрав партію “Пропозиція”, як формував свою команду й чому хоче бути головою ОТГ.

“Десять років тому я знайшов національну ідею України”

— 2015 року ви балотувалися за підтримки політичної партії  “Європейська солідарність”, а зараз за підтримки партії “Пропозиція”. Як змінились ваші політичні погляди?

— Я вийшов з “Європейської Солідарності”. Був членом із травня по серпень. У березні “обнулили” організацію, у квітні почали набирати нових членів партії. Мені доручили бути координатором, я почав відбирати людей. Але вийшло так, що без мого відома утворилась зовсім інша команда. І я написав заяву та вийшов із партії “Європейська Солідарність”. Було дуже жаль.

 Я не член “Пропозиції”, я — безпартійний. Висунутий партією “Пропозиція”. 

Мені сподобалось, що всі хлопці в цій партії — з місцевого самоврядування. Наприклад, коли був головою райдержадміністрації, то перш ніж до мене у “високий” кабінет добиралися прості люди, вони проходили через такі-то відділи, через секретарів. А коли став сільським головою, то все: людина приходить до тебе зі своїми проблемами, і ти не “спихнеш” її питання на секретарку. За 4 роки в сільській раді я побачив, які проблеми має місцеве самоврядування, а послухавши мерію міст, я зрозумів, що в того самого Філатова (ред. засновник партії “Пропозиція”, мер міста Дніпра) такі ж проблеми, як у Розважі й інших громадах. І ці люди розуміють, що необхідно робити на місцях у громаді.

Не влада державного рівня має вирішувати, яку нам дорогу ремонтувати. Прекрасно, що зараз ремонтують дорогу на проспекті Незалежності, але ж подивіться на дорогу на Татарській, на Бельмаж… Проспект Незалежності був ще не найгіршим, у порівнянні з тими двома дорогами.

У мене були пропозиції від інших політичних сил, але щось мене стримало, можливо, не повністю поділяв погляди тих партій, а тут… Просто враження від Бориса Філатова. Це людина, яка дійсно працює “на передовій”, знає проблеми. Мене переконали тези, що первинною має бути громада, влада має формуватися знизу до верху.

Наприклад, болюче питання для міського голови Олександра Шикера. Ми знаходимось в 30-кілометровій зоні атомної електростанції. Державою гарантовані кошти в цю 30-кілометрову зону, щоб зробити якийсь розвиток інфраструктури. Держава прийняла рішення, що кошти, які виділяються з державного бюджету, уже, мабуть, років 5 чи 6 підряд ідуть тільки на облаштування ПРУ (Протирадіаційні укриття). В законі про радіаційну та ядерну безпеку, здається, написано: якщо сталася аварія на атомній електростанції, люди повинні сховатися в ПРУ і перебувати там не більше 45 хв. Потім їх мають звідти вивести. Питання: для чого “вбухувати” божевільні гроші? Як правило, ПРУ — це підвали, напівпідвали… Ви ж знаєте, як вони в Острозі використовуються? В одному розмістили молодіжний клуб «Надія». Добре, що так використовують, але хіба люди на місці не могли б самі визначити краще, що зробити за ці гроші по ядерній безпеці? якщо щось стається на атомній, у нас немає доріг і транспорту для евакуації. Люди на місцях бачать краще, що треба зробити, ніж ті, що сидять десь далеко в Києві.

— Фінансування якої галузі Ви вважаєте пріоритетом зараз і чому?

— Перший пункт у моїй передвиборчій програмі — це дороги.  Як на мене, національна ідея не обов’язково має виражатися в  “ми — українці”. Хоча “мова, віра, армія” для мене на першому місці.  Десять років тому я знайшов національну ідею України: дорога до кожного села, яка обслуговується цілий рік. В Острозі, що до Оженина, що до Новомалина практично однакова відстань. Але простіше 3 рази (з’їздити – ред.) в Оженин, ніж 1 раз в Новомалин. Ту дорогу зараз трошки довели до ладу. Я просто так беру за приклад Новомалин, а цих напрямків багато. І хтось там купить хату під дачу, а якась молода сім’я осяде, народить дітей. Працювати можуть умовно і в Острозі, але буде народжуваність у селі, буде садочок, буде школа, діти будуть.

— І ви думаєте, у вас вийде дістатись навіть до найважчих вулиць? Такої як вулиця Пухова, наприклад? 

 — Так. Є проблема, що дуже вузько. Люди не дають добро зрізати дерева, які нависли над тією дорогою. Тут треба, щоб люди себе ще проявили. Я наведу приклад, про який уже й забув, а Олександр Федорович завжди згадує. Коли я 2010 року став депутатом міської ради, і до мене звернулися жителі мого округу (зараз провулок Богуна, колись провулок Мічуріна). Федорович завжди згадує: “Ягодка перший прийшов і сказав, що треба людям дорогу”. Люди мають брати участь у цьому процесі. Вони зібрали по 300 гривень з хати. Тобто 6 тисяч гривень було їхніх, і 300 чи 400 тисяч гривень виділили з міського бюджету. Розумієте? Те, що люди, і те, що прийшло.

Тут є нюанс людської участі. От якщо жителі вулиці Пухова скажуть: “Добре! Скільки зараз треба зібрати грошей, щоб там хоч якогось бульдозера запустити?” чи “Ми позрізаємо ці гілляки, та вже зробіть цю дорогу кінець-кінцем!”. Повірте, воно зразу піде. 

Я думаю, ви від молодих не чуєте, що вони не готові брати участі в цьому. Ви чуєте від старших: “А нащо воно мені? Хай стає мерія, стає государство і робить!” Вони були в комунізмі, коли все було безкоштовно. Чим закінчився комунізм?

“Я бачу в собі сили й у мене є бачення, що я хочу зробити кращого для людей”

— В Острозі є проблема з безпритульними тваринами. Передбачене розв’язання цієї проблеми у вашій виборчій програмі?

— Питання з притулком однозначно треба вирішувати. Наприклад, сільських голів збирали, розказували, що стерилізована собака не агресивна. Це не правда. Агресивна вона, гавкає і кусається. Якась дитина йде в школу з бутербродом, із котлетою…Вони їх підгодували там, і ці собаки уже збігаються вранці. Знають, що зараз будуть іти в школу, і чекають “хавчик”. Це не нормально, бо діти пройшли, і, умовно, якась собака наїлася, якась не наїлася, і починаються нюанси з дітьми.

— Розкажіть хто зараз у вашій команді? І за яким принципом ви обирали людей?  

— Я старався добирати людей, які вже щось зробили і чогось досягли. Хтось досяг у бізнесі та самодостатній, хтось досяг на службі. Є в моїй команді Віктор Тишкун. Він проживає в селі Вельбівно, був сільським головою. Можна сказати, що він певною мірою мій учитель. Я з ним познайомився 13 років тому, коли прийшов в адміністрацію. Це людина з божевільним досвідом. Віктор Тишкун 22 роки відпрацював сільським головою, і він багато чого мені підказав.

Є завідувачка садочка села Розваж Наталія Прядко. Це людина, яка просто показує результат своєї роботи. Якщо вона звертається з якоюсь проблемою, то це вже точно проблема, яку вона не може вирішити. Масу проблем вона просто вирішує сама. У неї в колективі порядок, у неї з дітками порядок. 

Є Михайло Кирийчук, який дуже потужно розбирається в будівельній галузі. Тому що йому даєш кошторис, і він бачить, де реально хочуть зробити роботу.

Є в мене в списку директорка почапківської школи Алла Ткачук, яка в школі на своєму місці працює.

У мене в списку чинний сільський голова Мощаницької сільської ради, чинний сільський голова Милятинської сільської ради, колишній сільський голова Бухарівської сільської ради. Тобто люди, з якими я співпрацював і бачу, що в майбутній раді нам вдасться спільно працювати і чогось досягати для цієї громади, приймати правильні виважені рішення.

— Якою, на вашу думку, має бути комунікація з містянами? І чи зараз влада справляється з комунікацією?

— Як я можу, заступник міського голови, щось про чинного міського голову сказати?  

Але один чоловік, коли став 2015 року сільським головою, влаштовував щомісяця звітувати перед громадою. Людей вистачило на 2 рази. Якщо йдеться про комунікацію, аби влада розказувала, що вона зробила, то викладати всілякі фото й відео я не дуже люблю. Люди самі побачать. 

Але те, що влада має чути людей, то тут мови немає. Повинен бути зворотний зв’язок від громади, від простих жителів — це точно.

— Вашого брата Тараса Ягодку не зареєстрували на вибори через двопартійність. Чому так сталося?

— Була помилка в тому, що ми не перевірили, що брат рахується в партії «Наша Україна». У лютому 2019 року партія заявляла про свій саморозпуск, і, як на мене, після цього він автоматично не мав би вважатися членом “Нашої України”. Потім Ющенко, як голова партії, заявив, що буде проводитись перереєстрація членів партії. Вважаю, це ще один аргумент, що як такої політичної сили вже не існує.

Як на мене, політична сила “Наша Україна” мала звернутися в Єдиний державний реєстр чи ліквідувати ці осередки… Ця політична сила звернулася до ТВК (Територіальна виборча комісія). Проблема була не тільки з моїм братом, таке було з багатьма хлопцями. Ця політична сила абсолютно законно звернулася до ТВК, але можна було цього просто не робити. Вони могли заплющити очі на це і йти на чесні виборчі перегони. Вони прийняли таке рішення, воно законне. Ми не бігали по судах. Наш промах, усе визнаємо, закон є закон, але це непорядно.

— Навіщо вам посада голови Острозької громади?

— Я бачу в собі сили й у мене є бачення, що я хочу зробити кращого для людей. Пропрацював сільським головою, почав бачити певні проблеми, і деякі з них вдалося вирішити. Зараз я усвідомлюю, що зможу їх вирішити й на рівні цієї громади. Це буде дуже складно, але вважаю, що зможу частину найбільш нагальних проблем вирішити. Бачу, що з цією командою, і навіть з іншими політичними силами, які зайдуть у нову раду, я готовий співпрацювати для того, аби щось робити для людей. Відчуваю в собі сили, але усвідомлюю, що буде дуже складно.