Доки будуть зіяти зруйновані будівлі на території міста?
Так виглядало німецьке місто Дрезден після серії бомбардувань англо-американською авіацією в лютому 1945-го року. Навіщо це було зроблено – досі невідомо. Американський письменник Курт Воннегут написав про це жахіття кілька книжок, за що дістав від американської влади доброго прочухана.
Дрезден, Богу дякувати, відбудували. Натомість є такі післявоєнні артефакти, які навмисне залишили, як було. Щоби пам’ятали. Щоби, не дай Бог, не повторилося. Наприклад – Брестська фортеця:
І Дрезден, і Брест є тепер місцями підвищеного туристичного попиту. У тому числі й тому, що є пам’ятками сили людського духу.
Острог теж є місцем, яке має всі шанси стати туристичною Меккою Волині. Якби не деякі «але»…
Читайте також: Чи може Острог стати туристичною Меккою?
Не будемо говорити про надмірно складні комунікації до Острога. Ми вже про них говорили. Не будемо поки говорити про мінімальні служби сервісу, яких немає. Незважаючи на це, потоки туристів до нашого міста течуть безперервно.
А чим зустрічає їх місто Острог? Звісно, є відомі «візитівки» Острога, які є принадою міста: замок Острозьких, Острозька академія, монастир у Межирічі…
А якщо турист раптом відійде від екскурсовода? А якщо він почне дивитися не зовсім у той бік, у який він має дивитися? Що він може побачити?
На жаль, не дуже втішну картину.
На в’їзді з боку Кременця, просто біля «зупинки» височіє от така «архітектурна пам’ятка». Давно височіє. Особисто мене цікавить, чи живуть там привиди.
З іншого боку міста, на в’їзді з Нетішина, є цілий архітектурний ансамбль, якому Брестська фортеця може позаздрити.
Дуже затишний куточок, правда ж? Туристичні агенції наполегливо рекомендують ці місцини молодим закоханим парам. Особливо у темну пору доби. Гарантують масу гострих вражень. У прямому сенсі цього слова.
Гадаю, що мешканці Острога можуть долучити до цих світлин ще й свої, з інших вулиць славного міста…
Я пробував вияснити, у чому річ, чому ці страховиська, оця «чорна візитівка» Острога тривалий час нікому з влади не муляє ока. Деякі представники цієї влади були шоковані від моєї наївності.
«Ви що, не знаєте, що ми живемо у вільній, демократичній країні? – здивовано питали вони мене. – Усі ці будівлі комусь належать, це приватна власність. Тож вони що хочуть, те й роблять з нею. У цьому випадку вони воліють не робити нічого. І крапка. Конституційне право».
Добре, питаю далі настирливо, а от синагога як же? Це ж не приватна власність, це охороняється державою. Чому ж так кепсько охороняється?
А от із синагогою Острозькою, про сумну долю якої виплакали очі всі правовірні іудеї світу, сказала мені студентка, яка живе неподалік від неї, справи набагато краще. Там повним ходом іде ремонт. Або відновлювальні роботи. Пішов подивитися. А й справді. Штурмують синагогу. Уже й сходи дерев’яні збудували:
Це надихає й надає надію. Надію на те, що й дороги відремонтують. Колись. Що публічна вбиральня у місті буде. Ну бо туристи – теж люди. А більше двох годин в Острозі перебувати не рекомендується, бо до туалету нема куди бігти. Багато чого хотілося б… Навесні фестиваль буде «Острог. Ренесанс». Люди приїдуть. Із фотоапаратами. Може бути незручно потім.