У лютому 2024 мине рівно два роки з початку повномасштабного вторгнення. За цей період робота острозьких волонтерів стала вагомою частиною допомоги ЗСУ. Які способи підтримати військо використовують острожани і як зберігають мотивацію — далі у матеріалі.
Єлизавета Аршинова і благодійні заходи
Волонтерка Єлизавета Аршинова вже упродовж двох років один за одним організовує збори на потреби військових. Дівчина заснувала благодійну організацію «Разом до перемоги Острог», де за час повномасштабної війни змогла зібрати понад два мільйони гривень. Разом зі своїми подругами Юлією Степанюк та Дашею Олішевською за ці кошти вже придбала 9 авто для військових. Також Єлизавета проводить збори на дрони, прилади нічного бачення та парафін для окопних свічок.
“Все почалося з благодійних ярмарків. Ми писали різним українським майстрам, які виготовляли посуду, свічки, мило. Просили будь-які вироби, які нам змогли б надати безкоштовно, або хоча б за плату за матеріали. Багато знайомих хотіли купити щось із ярмарку онлайн, тому ми створили для цього інстаграм- та фейсбук-сторінки. Також ми робили розіграші речей для збору коштів. А набагато раніше в мене був магазин із шоперами. Тоді залишилося багато матеріалів, я робила сумки і всі гроші з продажу віддавала на допомогу армії“, — розповідає волонтерка.
Фото: інстаграм-сторінка “Разом до перемоги Острог”
Окрім цього Єлизавета влаштувала в Острозі 4 благодійні арт-бранчі. Це заходи, де острожани мали змогу намалювати картину за внесок для допомоги ЗСУ. Необхідними матеріалами та смаколиками учасників теж забезпечувала Єлизавета з командою.
“Арт-бранч був найскладнішим, адже треба було знайти людей, які допоможуть організувати, придбати всі матеріали, знайти локацію, знайти охочих відвідати бранч. Вкладалися десь у 2,5 тисячі гривень на організацію одного бранчу і потрібно було зібрати хоча б ті кошти, які ми витратили. Спочатку збирали на дрон, потім — на Starlink”, — ділиться дівчина.
Єлизавета розповідає, що останнім часом труднощів у її волонтерстві стало більше. Кількість потреб для війська зросла, тому збори почали закриватися повільніше. Наприклад, кошти на крайнє авто для ЗСУ дівчина збирає вже півтора місяця. Але волонтерка наголошує, що продовжувати справу її мотивують друзі-військові та небайдужі.
“Коли збору вже місяць, і ціль ще не досягнута — це найважчий період, бо багато людей з команди втрачають мотивацію. Люди, у яких не заходить збір, можуть здатися. Багато з нашої команди збирали непогані суми на початках, але тепер публікують все рідше й рідше. Будь-яка допомога — це класно, будь-яка копійка, яка йде на армію — це краще, ніж нічого. Продовжувати рухатися далі в цьому мене мотивують друзі, які на передовій. Завжди треба бути напоготові, що їм щось буде потрібно”, — каже дівчина.
Ярослава Глуха і пайки для ЗСУ
Острозька волонтерка Ярослава Глуха з початку великої війни готує їжу для військових. Разом з п’ятьма коліжанками вони разом варять каші, супи, виготовляють тушкованку, згущене молоко та печуть печиво. Далі вони збирають їжу в пайки і відправляють на передову. У щоденному темпі команда Ярослави працює з початку 2024.
“Немає жодного дня, щоб ми не вислали посилку або не завантажили автомобіль. Не було такого, що в нас не було відправки: нехай невеличка посилка, нехай тридцять кілограмів, але буде. Від першого січня в нас не було жодної суботи-неділі. У ці дні на основних роботах у всіх вихідні, тому зранку збираємося і вперед”, — розповідає Ярослава.
Міська рада дала волонтеркам дозвіл користуватися кухнею острозького дитсадка “Ромашка”. Після початку повномасштабної війни його закрили для дітей через відсутність бомбосховища. Назва команди Ярослави — “Комашка-Ромашка” з’явилася саме завдяки цьому місцю. Жінка каже, що допомагають команді в їхній справі жителі всієї громади та навіть області.
“Зараз нам ПТУ допомагає пекти печиво, налисники, вареники — все, що зв’язано з борошном. П’ятнадцятий ліцей у Рівному збирає солодощі, чаї, шкарпетки. З першої Острозької гімназії зараз дуже багато допомагають дівчата: і свічки окопні приносять, збори відкривають, допомагають складати пайки.
Фото: Ostroh.Info
На вулиці Затишній є підрозділ, який ми називаємо “Волакординки”. Там шестеро дівчат, і наймолодшій працівниці 62 роки. Там є і жінки 70, 80 років. Це наші праві, і ліві руки: чистять моркву, цибулю, квасять капусту. Є фермери, які привозять продукцію. Я їх в очі не бачила. Питаю: “Кому хоч за моркву можу подякувати?”. А мені лише відповідають: “Добро любить тишу”, — розповідає Ярослава.
Фото: Ostroh.Info
Команда волонтерки ділиться результатами своєї роботи у соц.мережах. Саме там і збирає кошти на продукти та інші складові для пайків. Жінка каже, що в цьому їм допомагають навіть донати у 5, 10 чи 20 гривень. А найбільшою подякою називає збережені життя військових.
“Я знаю, що не буду воювати, знаю, що не буду медиком, а те що можемо робити, те і робимо. “Нє, я втомився, я більше нічого не буду робити” — не працює. Треба мати бажання. Можна знайти сто причин, щоб нічого не робити. Нам дарують українські прапори з підписами хлопців. Це наші найцінніші гостинці від них. Військові часто питають, як нам віддячити. Відповідаємо: “Повертайтеся живими, цілими додому”, — каже Ярослава.
Острозька академія і маскувальні сітки
У Науковій бібліотеці Острозької академії з початку повномасштабного вторгнення плетуть маскувальні сітки для військових. Волонтерять тут здебільшого студенти, викладачі та персонал університету.
Студентка психології Вікторія займається плетінням відколи вступила в університет. Це почалося у 2022 році, коли в Острозі з’явився волонтерський штаб. Вікторія говорить, що справа допомагає їй розвантажитися і відчувати, що приносить ЗСУ користь. Дівчина додає, що долучатися до процесу можуть усі охочі.
“Допомагати приходять усі, у кого є вільний час. Це легко, окрім того, що іноді може не вистачати місця через те, що багато людей. До моєї подруги сюди в Острог приїжджала її подруга. Вона також плела з нами сітки просто, щоб допомогти. Тому чіткого колективу в нас немає. Це може бути будь-хто”, — розповідає Вікторія.
З тканиною для сіток волонтерам допомагає фабрика полотен та місцеві жителі. Нарізати її можуть як у бібліотеці, так і кожен у себе вдома. Найчастіше тут плетуть камуфляжні сітки з тканини кількох кольорів та сезонні сітки, які мають певний основний колір. На те, щоб виготовити один такий виріб волонтери можуть витратити 2 дні.
“Потрібні були зимові сітки, але зараз уже, як сніг розтанув більш-менш, то підуть інші. Для того, щоб плести, ми стаємо “прольотом” — в рядочок. Так це робити найкраще. Починаємо знизу і рухаємося до верху. Ми ділимо матеріал на різні кольори і чергуємо їх, тоді виходить камуфляж”, — розповідає дівчина.
Наталія, одна з організаторок, каже, що чіткого списку бригад, яким допомагають сітками — немає. До волонтерів академії із запитом звертаються військові, а ті надсилають їм вироби поштою. Також можуть передавати маскувальні сітки через волонтерів.
«Треба йти допомагати і не замислюватись, бо це найменше, що ми можемо зробити для наших військових. І обов’язково не забувати донатити», — наголошує студентка ОА Вікторія.
Юлія Шмулик, Дмитро Гнатюк