Меню

“Не хочемо випускати напівфабрикатів”: інтерв’ю директорки й заступниці Острозької дитячої школи мистецтв

Поділитися
“Не хочемо випускати напівфабрикатів”: інтерв’ю директорки й заступниці Острозької дитячої школи мистецтв

Щороку Острозька дитяча школа мистецтв випускає 20-25 учнів. Серед них завжди є відсоток випускників, які продовжують професійно займатися музикою. Так говорить заступниця директорки Інна Хмарук. А 80% викладачів школи — це випускники, які залишаються, аби виховувати наступне покоління музикантів.

 То як зараз “живе” Острозька дитяча школа мистецтв? Які вона має успіхи й проблеми?     

Наталія Балаушко — директорка школи. Вона й сама навчалася тут гри на фортепіано. Середню спеціальну освіту здобула в Рівненському музичному училищі, згодом завершила Рівненський педагогічний інститут. Перед тим, як стати директоркою, 25 років працювала викладачкою в Острозькій дитячій школі мистецтв. 

Доповнювала нашу розмову заступниця директорки з навчально-виховної роботи Інна Хмарук. Як і директорка, пані Інна є випускницею цієї школи, її спеціалізація — гра на скрипці.      

— Розкажіть, будь ласка, як ви стали директоркою Острозької дитячої школи мистецтв?

Наталія: — Несподівано… Це було в 2014 році. Попередня директорка  Валентина Кузьменко вирішила змінити місце роботи. Виникло питання, хто буде керувати школою далі.  Я мала розмову з тодішнім мером міста Олександром Федоровичем та з його заступником, де ми обговорили моє бачення розвитку школи. Їх все влаштувало.

— З якими труднощами ви зіштовхнулися на цій посаді?

Наталія: — Виникають складнощі у вирішенні деяких проблем, які лежать на відповідальності владних структур. Я бачу розуміння з їхньої сторони, але лише на словах. Я знаю, що ці люди хочуть допомогти, але не мають матеріальної можливості. Деякі питання ми вирішуємо власними силами та власним ентузіазмом з допомогою батьків, викладачів. Але ми не маємо таких величезних коштів, щоб купити оркестрову групу інструментів. Велику кількість наших планів гальмує нестача приміщень.

— Тим не менше, на виборах 2020 року ви  балотувалися від партії “Громадський контроль”, пройшли до міськради, а потім відмовилися. Чому?

Наталія: — Там яка історія вийшла… Була недосконала виборча система. Люди, які набрали більше голосів, ніж я, в списку стояли за мною. Тому на зборах партії ми вирішили , що буде справедливіше, якщо цим займатиметься людина, яка отримала більшу підтримку громади. Можливо, я для цього не надто рішуча. А  цим людям я довіряю. Знаю, що вони захищатимуть і мої інтереси, й інтереси моїх виборців, які йшли за мною. 

Кожен викладач, як мама

— Чи популярна класична музична освіта серед сучасної молоді? Як осучаснюєте програму?

Інна: — Цього року наша школа вступила в реформу мистецької освіти, змінилася сітка годин, що загалом змінило підхід до форми навчання.

Наталія: — Ми зараз у тому стані, де мусимо залишити рівень академічної освіти, але при цьому знайти мотивацію для кожного учня. Ми не відмовляємося від творів класиків, але змінюємо підхід до викладання. Раніше ж як було? “Я тобі сказала, що ось тут другий палець і крапка.” І дитина плачучи вчила те, що їй сказали. Сьогодні ж ми змушені зробити цей “другий палець” так само, але іншими засобами, щоб дитина навіть не зрозуміла, що її вчили. Також ми додаємо в репертуари багато нових творів, а, для прикладу, духовики тепер можуть грати під супровід фонограми, а не тільки класично під фортепіано з концертмейстром. 

— Чи є “складні” учні, яких примушують відвідувати заняття?

Наталія: — Звичайно, у дітей бувають кризові моменти, перехідний вік, з’являються “не хочу”, “не можу”. Тут тоді працюємо з батьками, щоб знайти джерело проблеми. Буває, що учню не подобається новий твір, який він почав розучувати. Ми ж всі живі люди, інколи просто між вчителем та дитиною не створюється потрібний зв’язок, і тоді, завдячуючи толерантності батьків та колективу, ми просто переводимо дитину до іншого викладача. І це працює! Звичайно, є й поверхневі проблеми, коли подруга розповідає, що вона йде кататися на санчатах, а ти зі скрипочкою в музичну школу. Тоді стараємося донести дитині, що вона ще зможе порозважатися, а та дівчинка на скрипочці вже не навчиться грати ніколи. 

— Чи просили батьків не приводити дитину на заняття?

Наталія: — Надзвичайно рідко, але й таке буває. Коли дитина не старається, регулярно пропускає заняття, викладач сам може прийти до мене і попросити зробити все можливе, щоб дитина більше не приходила. Це ж не тільки даремна трата часу, а й вплив на майбутню репутацію школи. Не хочемо випускати напівфабрикатів. 

— Я особисто чула історії, де в інших музичних школах у дітей виникали конфлікти з вчителями, бо ті могли вдарити учня смичком по пальцях. Чи траплялися у вас подібні випадки? Доводилося когось звільняти?

Наталія: — Н-і-і (сміється), це колись було так, що вчитель завжди правий, добивалися результату всіма можливими методами. На сьогодні це недопустимо! Ніхто нікого не б’є. Ось вчора Наталя Галюк розповідала, що дитина прийшла з мокрими ногами. Дитину роззули, знайшли їй тимчасове сухе взуття, а мокре поставили на батарею. За необхідності й чай дадуть, і шарф зав’яжуть. Кожен викладач, як мама.

Інна: — Ну за останніх 15 років таких скарг точно не було.

— Який сьогодні найпопулярніший інструмент?

Наталія: — Гітара і, мабуть, вокал. А ще в нас пішла цікава тенденція, де дівчатка просяться на духові інструменти. Це щось нове для нас. 

 У нас взагалі фантастичні випускники. І проблема в тому, що вони переростають рівень школи й не хочуть повертатися сюди працювати. Вони працюють у серйозних оркестрах по всьому світу, викладають у київських школах, училищах, консерваторіях.

Я закохана в наше театральне відділення!

— Актуальне карантинне питання: як проходять онлайн-конкурси?

Наталія: — Звикаємо… Багато де вже брали участь, маємо безліч перемог. Ось купили штатив, щоб вести записи на телефон. В умовах пандемії це шанс для викладачів та дітей бути вмотивованими. І це не так то й легко! В підготовці до онлайн-конкурсу дитина для запису виступу гратиме хвилинну п’єсу доти, доки не зробить це ідеально, щоб подобалося і їй, і викладачу. Цей процес може затягнутися на декілька тижнів.

— Але чи не втрачається об’єктивність, коли всі учасники надсилають ідеально відшліфовані записи?

Наталія: — Варто розуміти, що це ідеальний результат для конкретної дитини. Але конкурсанти мають різний загальний рівень підготовки. 

— Як проходить навчання у відділенні для дорослих?

Наталія: — Учасники мистецької студії для дорослих отримують індивідуальні заняття, де викладач дає практично всі теоретичні знання, відбуваються заняття з обраним інструментом. Також хочу згадати про наш унікальний колектив “Вечірня школа”. Це дорослі люди, які закохані в музику. Учасники грають на бандурі, гітарі, контрабасі та на ударних інструментах. На жаль, одного з нас уже немає… Це наш великий смуток та біль.

І ось ми з колективом проводимо величезну кількість виступів, благодійних концертів. Але у нас є не тільки музичне відділення, а й художнє.

Інна: — У художньому навчається 15 людей, там проходять групові заняття.

— А який вік учнів?

Наталія: — Одна частина — діти 10-11 класів, інша — дорослі люди віком від 30 років. Найстаршій учениці було за 60. Це дуже цікаво! Я особисто сама відвідую ці заняття. Гарні розмови у творчій атмосфері, поєднані з навчанням писати картини маслом. Що може бути краще?!

— Які нереалізовані плани у вас ще є, крім нових приміщень?

Наталія: — Я закохана в наше театральне відділення! Воно існує 4 роки — наймолодше в нашій школі. Але поки пройшло мало часу, щоб люди зрозуміли, наскільки це чудово! Ще не спрацювало “сарафанне радіо” тому учнів там не так багато, як хотілося б.

— Скільки?

Наталія: — 22-25. Малувато. Але це 3 групи дітей віком від 6 до 11 років. У них проходить повноцінний навчальний процес, де вони вивчають такі предмети як сценічна мова, сценічний рух, акторська майстерність та історія мистецтв.

Інна: — При чому на історії мистецтва виділено декілька годин, де діти вчаться наносити грим. Їм це дуже подобається! 

Наталія: — Мрію зробити ще й театральне відділення для дорослих. Уявіть собі, яке цікаве дозвілля: є режисер, сценарій вистави і є люди, які хочуть це творити. 

— Ви ще 5 років тому давали інтерв’ю Острог.інфо, де казали, що хочете відкрити хореографічний відділ. Чи вдалося це зробити?

Наталія: — Ні, він так і не відкрився. Так само ми мріємо мати класи гончарства, іконопису. Але все це залишиться мріями, поки ми не отримаємо місця для цих занять.

Інна: — Немає де зробити і художні виставки  — роботи учнів презентуємо в коридорі.

— Цього року у школи ювілей — 65 років. Як плануєте святкувати в карантин?

Наталія: — Плануємо святкувати не в карантин. Святкування буде в жовтні, сподіваємося, до того часу все владнається. Ми вже готуємося, маємо ідеї та загальне бачення. 65 років — це не лише про досвід, а й про традиції. Наша школа дуже гостинна! Ми часто організовуємо зустрічі, на які запрошуємо жителів міста, друзів, нашу владу, щоб люди розуміли, чим ми тут займаємося. 

Інна: —  А ще завдяки тому, що ми регулярно проводимо різні зустрічі, маємо групу людей, яка завжди нас підтримає на волонтерських засадах.

Наталія: — Ось ви, мабуть, здивовані сьогодні, бо думали, що після проведення уроків ми розходимося? Але ні, в позаурочний час наша робота ще інтенсивніша. Є багато грандіозних подій, яких діти чекають з нетерпінням.

— Можете назвати подібні заходи?

Наталія: — Кожного року учні випускних класів готуються до гри в КВМ — клуб веселих музикантів. Це музично-теоретична гра, де серйозні музичні теми подаються з гумором. Діти готуються, вчителі їм допомагають. Це і колектив здружує, і збирає багато глядачів. Наш бідний зал просто лускає від такої кількості людей і від шаленої енергії улюбленої події. 

Інна: — Також ми організовуємо мистецькі тижні, які потім синтезуємо в один тематичний концерт. Ми вважаємо, що випускники школи мистецтв мають загально орієнтуватися у всіх його видах.

Під кінець розмови пані Наталія зазначає:

— Загалом, атмосфера в нас сімейна. У нас майже 500 учнів, мало кого не знаємо по імені. Зараз діти взагалі фантастично цікаві! Безпосередні, творчі, без жодних обмежень!”

                                                                          Діана КОНДРАТЮК

Фото: Таїсія Савош

Читати далі

Швабра, сльози, "базар-вокзал": прем'єра вистави в НаУОА

Швабра, сльози, "базар-вокзал": прем'єра вистави в НаУОА

«Підготовка костюмів до цієї вистави була складнішою, ніж до попередніх, адже раніше ми ставили їх з української класики, і, відповідно, костюми були традиційні. Найцікавішим став костюм Мага, оскільки він найближчий до мого стилю. Тому, мені було дуже весело шукати саме на нього костюм, підбирати прикраси, щоб вони передавали певний символізм

Від Новосвєт Маргарита
Повернення до цивільного життя: як Острог підтримує ветеранів

Повернення до цивільного життя: як Острог підтримує ветеранів

389 демобілізованих воїнів повернулися в Острозьку громаду станом на 12 листопада. З якими труднощами вони стикаються після служби, як суспільство може допомогти та що Острозька міська рада робить для ветеранів – у цьому матеріалі.  Психологічна адаптація після фронту Про особливості адаптації ветеранів, їхній психологічний стан та важливість підтримки розповів військовий психолог

Від Новосвєт Маргарита
Мова, ідентичність і час: інтервʼю з Віталієм Максимчуком

Мова, ідентичність і час: інтервʼю з Віталієм Максимчуком

День української писемности та мови в Україні відзначали 27 жовтня. До 2023 року свято щороку припадало на 9 листопада — День вшанування пам’яті преподобного Нестора-Літописця. Ця дата стала нагодою поговорити про українську мову, її розвиток і сучасні виклики. Про це говорили з Віталієм Васильовичем Максимчуком — кандидатом філологічних наук, завідувачем

Від Новосвєт Маргарита
Що вчити під час війни? Професії які будуть потрібні після перемоги

Що вчити під час війни? Професії які будуть потрібні після перемоги

Повномасштабна війна змінила не лише мапу України, а й карту людських життів. Водночас із боротьбою за території, українці щодня ведуть боротьбу за стабільність, за своє майбутнє — у тилу, в тимчасовому притулку, за кордоном або на рідній землі, де вчора прилітало. Потреба "бути корисним" — чи то для себе, чи

Від Новосвєт Маргарита