Реклама

21-23 травня пройшов традиційний весняний мандрівний табір “Стежками князів Острозьких”. Цього року він відбувся вже всьоме.

Це триденний 50-кілометровий похід визначними та історичними місцями Острозького та Здолбунівського районів. Він спрямований на національно-патріотичне виховання молоді, де учасники також мають змогу дізнатися про історію та культуру Острозького краю.

Редакторка Острог.інфо побувала цього року на події й готова переказати у світлинах, як це було.

Традиційно все розпочалося на площі біля Будинку культури в Острозі.

Тут приєднався острозький собака, який став провідником табору впродовж усього походу. І група рушила на зустріч пригодам.

Першим перед мандрівниками постав Свято-Троїцький Межиріцький монастир. З дзвіниці відкривався вид на безмежжя краси Острозького краю.

У селі Лючин на людей чекала автентична церква, а табір, здавалося, чекав на відпочинок: уже відчувалися плечі від ваги наплічника, дехто допивав свої запаси води.

Шлях до Новомалина радував милими сільськими пейзажами, утім як і всі 50 км упродовж трьох днів.

Нарешті село Новомалин!

Біля Новомалинського замку зазвичай велика зупинка, де учасники нарешті можуть добре відпочити.

Окрім острозького собаки участь у поході брав ще й ворон на кличку Гамлет. Власник Ілля Ковальчук розповідає, що взяв з собою птаха, бо він його компаньйон й емоційно прив’язаний до нього:

“До того ж це була чудова можливість здійснити першу подорож з ним. Ворони доволі швидко адаптуються до нових умов, тому на Стежках йому було дуже цікаво і спокійно. Птах не стресував. Навпаки, витягував їжу у людей з наплічників, сідав їм на руки і охоче давався сфотографуватися з кожним”.

У Бущі на учасників чекав учитель історії Микола Ужвін, який раніше працював у місцевій школі. Відбувся невеличкий урок історії поруч церкви Святого Михайла.

Наступний етап походу змусив деяких учасників зняти “шкари”. Екостежка “Від Волині до Поділля” виявилася доволі болотистою. А за нею на мандрівників вже чекала кінцева точка — село Батьківці, де табір залишиться на ніч у садибі Людмили Франковської.

Другого дня Стежків учасники традиційно прибирали могилу невідомих бійців УПА, вправлялися зі зброєю і слухали лекцію про патріотизм. Уввечері грали в Криївку і показували імпрезки від кожного рою.

Учасник Ілля Ковальчук додає:

“Чудовий захід, чудова природа. Єдиний мінус — надто багато пропаганди війни і вкладання дітям в голови: візьмете в руки автомат — будете крутими рембо на війні. Я вважаю, це не добре”.

Студентка Іраїда Нестерчук, яка була вперше на Стежках ділиться:

“Люди надзвичайно привітні та особливі. Дорога гуртом легка, і навіть наплічник не хоче зі мною дискутувати з цього приводу. З нетерпінням чекаю весну 2022, надіюсь, вона принесе мені нові мандри, друзів та незабутні емоції”.

Третього завершального дня учасники побували в урочищі Турова Могила, урочищі Зіньків Камінь та урочищі Гурби.

“Під час табору було пройдено 50 км, участь взяло майже 50 учасників, один ворон і один пес. З’їли 50 порцій морозива, проспівано десь 50 пісень”, — підсумовує організатор Юрій Устимчук.

Додає, що цього року вдалося повернути масштаби попередніх років, зібравши майже 50 учасників.

Реклама