Чого досягнув минулий ГБС: інтерв'ю з Сергієм Дорошем

Нещодавно в Острозькій академії відбулися вибори нового ГБС. З відривом у три голоси переміг Богдан Михальчук. Ми поцікавилися у попереднього голови Братства спудеїв Сергія Дороша, що йому вдалося та не вдалося реалізувати на посаді.

Що ти вважаєш найбільшим досягненням?

Екопроект «Країна без сміття». Це – дуже важливий проект. Важливо те, що ми його провели: проводили зустрічі, конференції зі студентами, набрали групу волонтерів, які цим займаються і сьогодні. Це важливий проект для братства, нашої місцевості та для Укріїни в цілому. Це – велика робота волонтерів, вони насправді зацікавлені в цьому. Волонтери активно працюють надалі, катаються по різних екскурсіях по сміттєпереробних заводах. Нещодавно були на паперовій обробці, де проводилася міні-екскурсія і вони домовлялися про майбутню співпрацю. Це маштабний проект.

Що було реалізувати найскладніше?

День Академії, бо це – не просто маленький концерт. Це – дуже багато різних підлокацій, підпроектів, які потрібно провести в один день. Організувати все так злагоджено, щоб все працювало, як машина, тому що, якщо один проект вилітає – то може бути ціпна реакція. Підготовка будь-якого проекту – це багато роботи. Через День ОА нам не спалося вночі.

Чого не вдалося зробити?

Напевно, співпраця із закордоними вузами. Це була дуже болюча тема. Ми відвідували університети Праги та спілкувалися з ними. Проте, це виглядало ніби день відкритих дверей для університету. Але домовитися про щось конкретне не вийшло. Дуже гарна робота була проведена з Українською асоціацією студентів. Вони зараз розподілилися – і з’явилося їхнє представництво у Рівенській області. Ми їздили до них на зустріч і спілкувалися про те, що у Рівенській області є велика проблема самоврядування. І наш університет був одним із зразкових університетів по самоврядуванню. На жаль, це спілкування та продовження роботи склалося не на початку, а більш під кінець каденції. Тому, надіюся, зараз ми передамо всю інформацію та контакти Богдану. А він буде наділі співпрацювати з Українською асоціацією студентів.

Що не вдалося? Так складно сказати… Проблема у тому, що ГБС обирається на рік. Перших місяці 2-3 ти адаптуєшся до всього виробничого процесу і до того, що відбувається. Ти поступово щось шукаєш, щось намагаєшся зробити. І під кінець каденції ти вже розумієш усі нюанси. Що потрібно було долучати, що я не так зробив попереднього місяця. Насправді, рік – це малий період часу. Тому інколи ставалося так, що було організовано більше тих заходів, які з’явилися спонтанно, десь в осереках студентських ініціатив.

Яких ти допустився помилок (чи було те, про що згодом шкодував)?

Не шкодую ні про що. Поясню, чому: тому що помилки – це наш досвід. Помилки нас вчать, вони є у всьому. Коли організовуєш, на банальному прикладі, якийсь культурно-масовий захід, розумієш, що коли першого разу ти приходиш – тобі усе нове. Хоча й до того ти брав участь, але зі сторони сцени або глядача. Ти не був усередині організації цього всього. Ти починаєш розуміти, що дедлайни важливі. Тобто, якщо ти десь не настільки вчасно домовився зі спонсором, він може відмовитися з тобою співпрацювати. Це маленькі помилки, які надалі нас вчать. І це, насправді, саме той досвід, який має бути. На перемогах не вчаться – вчаться на помилках. Тому я не шкодую. Були, можливо, якісь маленькі дрібниці (зараз не можу навести конкретний приклад), що ось зараз думається, якби я зробив по-інакшому – було б усе краще. Але це досвід на майбутнє.

Чи відрізняється погляд на Острозьку академію звичайного студента від погляду людини, яка займала посаду ГБС?

Змінився погляд на адміністративні питання. Раніше я лише був або студентом, який виступає на сцені, або глядачем всього того, що відбувається. Що б це не було: або якийсь культмасовий захід, або конференція чи запрошення гостів тощо. Коли ти вже бачив це зсередини, ти розумієш наскільки це колосальна робота. Це – не просто зателефонувати комусь і сказати – “зробіть все добре”. Кожного дня ти все маєш контролювати, перевіряти. Коли ти переживаєш і лягаєш спати з думкою про те, що ти чогось не встиг у сьогоденні.

До прикладу, у четвер якийсь захід, а сьогодні вже вівторок. А в тебе є ще якісь нюанси, які ти, через певні обставини, не встиг зробити. Розумієш, раніше думалось, що це, напевно, весело. А коли ти вже це все бачив зсередини – ти розумієш, наскільки це складна робота. І це робота не одного студента, а цілої команди, волонтерів і колегії братства. І ти робиш із цього висновки – що все не так просто.

Чи плануєш у майбутньому брати участь у студентському самоврядуванні?

Думаю, так. Богдан мені вже пропонував, щоб я допомагав йому з певними нюансами. Коли я пішов на посаду Мирослави (попередньої ГБС), вона відразу покинула академію, тому що в неї був випускний. І вийшло так, що вона мені все передала, переказала, але це було просто на словах. Чого мені, певно, не вистачало першого місяця для швидкої адаптації – це якихось конструктивних порад щодо тих чи інших питань. Я думаю, що Богдан не буде проти, щоб я йому підсказував у цій справі. А далі час покаже…

Що можеш побажати, або порадити теперішньому ГБС?

Саме основне – берегти своє здоров’я, берегти себе, тримати ноги в теплі. Горіти тими ініціативами, які він доніс на дебатах, на предвиборчих агітаціях і у нашому з ним особистому спілкувані. Не згасати, бути таким, як він є.