Реклама

“Я втомилася від постійних зрад, образ, сварок і стресу”, — блогери, актори та інші публічні люди все частіше розповідають про свої токсичні стосунки. Вони діляться особистими історіями, мотивуючи своїх прихильників уникати нездорових відносин.

Того, хто принижує, може допускати  психологічне, фізичне, сексуальне чи економічне насилля називають аб’юзером. Ним може виявитися не лише кохана людина, а й друг, колега чи навіть батьки. Проте головною проблемою є те, що людина вважає такі стосунки нормою чи не усвідмлює, що знаходиться в них.

Журналісти Острог.інфо попрацювали з літературою, поспілкувалися з психологом, правозахисником і адвокатом, а тепер розповідають вам, як уникнути токсичних стосунків і відрізнити їх від здорового спілкування. 

Що таке токсичні стосунки?

Токсичні стосунки це те, що отруює наш психологічний, емоційний та навіть фізичний стан.

Якщо після спілкування ви почуваєтеся пригніченими, зневаженими, використаними або відчуваєте, що ви не такі як, нібито, потрібно — у вашому оточенні аб’юзер. Такі взаємини заважають жити повноцінно. 

Аб’юзери часто вимагають уваги до себе, намагаються контролювати, забороняють спілкування з іншими чи проводити час без них, нав’язують власні смаки й погляди. Вони можуть маніпулювати словами: «Ти що, мене не любиш?», «Ти поводишся погано» тощо. Аб’юзери часто намагаються викликати почуття провини або страху, якщо з ними хочуть перестати спілкуватися.

Токсичні стосунки часто переростають у  домашнє насилля, але людина навіть може їх виправдовувати.

За даними Українського інституту соціальних досліджень лише 27% жінок вважають образи проявом насильства і тільки 32% вважають інакше. Жертви схильні виправдовувати своїх мучителів із багатьох причин: фінансову залежність, відсутність власного житла, нерозуміння того, як уникнути агресії, і невіру в те, що хтось може допомогти.

Чому виникають залежні відносини?

Здорові стосунки — це завжди взаємодія двох відповідальних за те, що між ними відбувається. У токсичних взаєминах, як правило, люди не можуть відкрито обговорити свої почуття й потреби. У результаті це призводить до замовчування проблем і наростання напруги між двома людьми.

Психологиня Оксана Матласевич пояснює, що є кілька причин, чому людина не може розповідати про свої почуття, образи чи невдоволення. 

Декілька ведуть аж у дитинство:

  • сформований нездоровий тип прив‘язаності (за теорією Дж. Боулбі): в аб‘юзера —  холодна мама, яка надмірно контролює. У жертви — тривожно-уникаючий тип прив‘язаності;
  • у такій парі обов‘язково один є жертвою (трикутник Карпмана), а інший, тобто аб‘юзер — переслідувач;
  • початково у людини з позицією жертви порушена самоцінність. Жертва не усвідомлює того, що в поведінці з нею припустимо, а що — ні. Тобто вона не має чітких кордонів, не вміє їх будувати й відстоювати;
  • страх самотності, причиною якого також є низька самоцінність і самооцінка: «кому я буду потрібна?», «це я у всьому винен» тощо;
  • незрілість особистості, яка виявляється у бажанні змінити свого партнера, підлаштувати його під себе.

«Токсична комунікація завжди має свої причини: негативний досвід, образа чи психотравма», — додає медіаторка Ольга Шминдрук.

Усі ці фактори з великою ймовірністю призведуть до того, що стосунки стануть нездоровими.

Як розпізнати аб’юзера?

  • Він кепкує або зневажає людей, яких ви любите;
  • Забороняє вам спілкуватися з друзями й рідними;
  • Читає ваші повідомлення, вимагає доступу до соціальних мереж;
  • Він часто ображає, критикує, принижує вас;
  • Критикує те, як ви витрачаєте зароблені вами кошти;
  • Запевняє вас, що він мудріший, розумніший, знає краще, ніж ви, як поводитися у тій чи тій ситуації;
  • Ви відчуваєте психологічну залежність від його бажань або настроїв; 
  • Він завдає фізичного болю (штовхав, давав ляпаса, бив);
  • Примушує до статевого контакту;
  • Контролює ваше прибирання, готування їжі, прання, не беручи в цьому участі. При цьому робить неприємні критичні зауваження;
  • Обмежує чи забороняє навчатися, працювати, займатися улюбленою справою;
  • Підвищує голос, демонструє погрозу через вираз обличчя та поставу. Так він хоче налякати або показати, що втрачає контроль над собою;
  • Демонструє байдужість, нарікає або висміює вас, коли плачете, хвилюєтеся або просите його підтримки.

У чому небезпека нездорових стосунків?

Небезпека в тому, що психологічне насилля довести важче, ніж фізичне. Адже людину пригнічують морально, у той час, коли на тілі може не бути синців.

Так вважає й адвокатка-медіаторка Ольга Шминдрук. Вона говорить, що  психологічне насильство буває навіть більш травматичним, ніж фізичне, тому що часто призводить “до знищення особистості”.  І перше, що треба зробити — усвідомити насильство над собою.  

“У таких випадках доказами можуть бути: показання свідків, у тому числі родичів. Аудіо, відеозаписи, факти звернення в поліцію, у правозахисні організації й так далі. У такій ситуації головне не боятись говорити про факти та надавати докази, що теж є реальним,” — зазначає Ольга Шминдрук.

Що робити, якщо ви потрапили в такі стосунки?

Психологічна точка зору

Перший крок до розв’язання  будь-якої проблеми — усвідомити та прийняти її. Якщо відчули, що ваші стосунки мають ознаки токсичних, то перш за все, задайте собі запитання: «Що дають мені відносини, в яких перебуваю?» Відповідаючи, будьте максимально чесні з собою. Спробуйте зрозуміти, чи стосунки з певною людиною приносять вам позитивні емоції:спокій, наповненість, почуття безпеки, або, навпаки, негативні: пригнічення, страх, розчарування, апатія тощо. Якщо останні переважають, то усвідомте, що ви заслуговуєте на краще ставлення і подібна поведінка щодо вас неприйнятна.

Важливо чітко пояснити свою позицію другу, колезі, батькам, чоловіку/жінці, з якими у вас аб’юзивні стосунки. При цьому намагайтеся не звинувачувати себе й не піддавайтеся на можливі маніпуляції. Ваша мета: спокійно пояснити, що саме вам не подобається, що ображає, і розповісти, з якою поведінкою ви більше не будете миритися.

“Тут важливо користуватися “я”, а не “ти” повідомленнями. Тобто замість “твій контроль мене дратує” чи “ти набридла мені своєю критикою”, скажіть: “мені неприємно відчувати постійний контроль” чи “я відчуваю себе знеціненим”, — радить правозахисниця Лариса Гунько.

Часом людина занадто контролює чи змушує інших почуватися пригніченими, не розуміючи цього. У такому випадку спокійна розмова і прохання переглянути свою поведінку можуть припинити психологічне насилля.

“Чесна розмова з партнером – це хороший лакмусовий папірець на те, чи є в цих стосунків шанс стати здоровими чи ні”, — додає правозахисниця Лариса Гунько.

Психологиня Оксана Матласевич радить діяти так:

  • чітко усвідомлювати свої потреби. Розуміти, що дають стосунки, як вони сприяють розвитку кожного в парі;
  • окреслити кордони (але без розуміння своїх потреб і почуттів це неможливо);
  • працювати над власною екзистенційною самоцінністю й виходу з позиції жертви. Якщо жертва зцілює свою душевну установку, то вся «токсична матриця» розсипається;
  • сказати партнеру про свої емоції (напругу, злість, образу). Сказати, чого ви потребуєте;
  • Спробувати домовитись змінюватися й розвиватися разом (без критики та приниження), враховуючи потреби та інтереси один одного;
  • Звернутися до психолога;
  • У разі відсутності змін  піти.

Правова точка зору

Але розмови не допоможуть, якщо це аб‘юзивні стосунки у сім’ї, які переростають у психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство. Потрібно негайно бігти від таких партнерів.

  • Зателефонуйте поліції за номером 102.
  • Звертайтесь на національну «гарячу» лінію із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116 123.
  • Звертайтесь за безплатними юридичними консультаціями та правового супроводу до центрів безоплатної правової допомоги (якщо ваші звернення до поліції зафіксовані, є протоколи на кривдників тощо).
  • У поліції, у центрах безоплатної правової допомоги, центрах соціальних служб, відповідних громадських організаціях або за телефоном «гарячої лінії» можна дізнатися контакти притулків.

“Урешті-решт за систематичне (два й більше випадків) вчинення насильства передбачена кримінальна відповідальність: “Стаття 126-1 Кримінального кодексу України. Домашнє насильство”, — додає правозахисниця Лариса Гунько.

Вероніка ЦИКАЛЮК

Вікторія ДЖУС

Реклама