Вічні обмеження: як пережити карантин (поради психолога)

У березні 2020 року уряд України запровадив карантин через розповсюдження коронавірусу SARS-CoV-2 у світі. Фактично, він триває й до сьогодні.

Острог.інфо розповідає про те, у якій зоні зараз Острог, як змінювалося самопочуття острожан під час карантину, а психологиня дасть поради, як зберегти своє психічне здоров’я у непрості часи.

Який карантин зараз?

В один період карантинні обмеження жорсткіші, в інший, коли це дозволяє епідеміологічна ситуація, слабші.

З 8 по 24 січня в Україні ввели локдаун.  Відповідно до ухваленої урядом постанови, у карантин заборонялося бути без засобів індивідуального захисту в громадських місцях. Також не можна було виходити на вулицю без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус. Кафе й магазини не працювали. Відвідувати заклади освіти, або проводити спортивні чи культурні заходи також заборонили.

З 24 лютого в Україні почав діяти адаптивний карантин, що триватиме до 30 квітня 2021 року. Він передбачає запровадження рівнів епідеміологічної безпеки: “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” та “червоний”. Острог знаходиться у “жовтій” зоні.

“Жовтий” рівень – основний для усієї країни, поки не вдасться досягти “зеленого”. Які заборони діятимуть у цьому рівні ми вже писали раніше.

У карантин люди знову змушені більше часу проводити вдома, обмежувати себе від живого спілкування. Особливо складно переживати це тим, хто звик до активного соціального життя.

За дослідженням Американського університету Чепмена з понад 4 тисяч учасників опитування 61% респондентів зауважили, що з початком карантину помітили в себе високий рівень стресу, а 45% опитаних розповіли, що відчували безнадійність і пригнічення. Також дослідження показує, що люди почали харчуватися шкідливою їжею, втратили мотивацію до саморозвитку та спорту. Більша половина респондентів заявили, що пандемія коронавірусу їх дуже сильно непокоїть.

Як почувалися студенти?

Студентка Острозької Академії Дарина Шевчук розповідає про свої почуття на початку карантину:

Чесно кажучи, з самого початку мені здавалося, що це несерйозно, побудемо на карантині тиждень-два, а там повернемося до сірих буднів… Я навіть була рада карантину, адже нарешті можна відпочити від шаленого ритму життя. Така позиція була тиждень, другий, потім місяць, але згодом це почало мене лякати. У ЗМІ лише інформація про коронавірус, інфікування та смерті. Кількість хворих стрімко росте, а про повернення до навчання чи відновлення роботи транспорту навіть мови не йшло. Тому після якоїсь лайтовості і байдужості, я почала відчувати страх і безпомічність”.

Дарина говорить, що на тому етапі найбільше її лякала невідомість. Що буде далі? Вона не знала, чи закінчить навчання без маски на обличчі, чи допоможе вакцина, яку всі так обговорюють.

Зараз все трохи змінилося, розповідає дівчина:

“Живу далі й розумію, що нічого не можу змінити. Намагаюся керувати своїм життям незалежно від обставин. Знайшла способи працювати і навчатися дистанційно, як комфортно мені. Навчилася вирішувати важливі справи онлайн. Єдине, з чим не можу до кінця змиритися  довга розлука з друзями, які живуть далеко. Карантин ускладнив шляхи організування зустрічей, тому спілкуємось лише онлайн”.

Інший студент НаУОА Антон Яремко говорить, що йти на карантин не дуже хотілося, тому що для нього це означало повернення у рідне село. В Острозі він залишив насичене студентське життя, друзів та дівчину. 

“Радість приносило лиш одне. Вдома була робота. А от коли вона закінчилася, психологічно стало ще важче”, — розповідає Антон.

Ситуація ще більше ускладнилася, коли мама хлопця захворіла на коронавірус.

“Тут я вже починаю себе накручувати, адже медицина у моїй місцевості бажає кращого. Мама злягла на декілька тижнів, а за нею і сестра. Якщо раніше я раз в тиждень міг вийти погуляти з друзями, то тоді й це стало недоступним”, — ділиться студент.

Далі на коронавірус захворів і сам Антон. Розповідає, що “з температурою і початками депресії провалявся десь тиждень”, і навіть після видужання депресивність ще залишилася на певний час.

Як переживали карантин острожани?

Виявилося, що не лише студенти відчували негативні емоції під час обмежень. Емоційний стан жителів міста також суттєво змінився.

Жителька Острога, яка забажала лишитися анонімною, розповідає:

“Певною мірою емоційно я була підготовлена до карантину. Хоча, коли на коронавірус захворіла донька і я стала контактною особою, відразу відчула дивне ставлення колег, оточуючих і рідних”.

Жінка говорить, що найбільше на карантині пригнічує нестача живого спілкування. Це, на її думку, дуже сильно впливає на емоційний стан.

Також вона додає, що карантин значною мірою вплинув на її життя:

“Зменшилися прогулянки на свіжому повітрі – виходжу рідше, ніж зазвичай. Також обмеження суттєво позначилися на спілкуванні з друзями та заняттях спортом. З’явилися втома і розлади сну через надмірне хвилювання”.

Острожанин і пастор церкви євангельських християн-баптистів «Спасіння» Олександр Дюканов розповідає, що на початку карантину його емоційний стан також зазнав негативних змін:

“У мене було відчуття замкнутості та пригніченості через те, що не можна було нікуди виходити, вести активний спосіб життя, бачитися з друзями та вільно пересуватися”.

Що каже психологиня?

Про те, чому на нас так сильно впливає карантин, ми запитали у психологині-практика Острозької академії Вікторії Кондратюк.

“Я звикла дивитись на людину в цілому, а саме, як на взаємодію між фізичною, психічною, соціальною та духовною сферами. Тому кожна зміна в одній зі сфер матиме своє відлуння у функціонуванні людини. У ситуації, коли під загрозою наше здоров’я фізичне (а саме це ми переживаємо під час пандемії), ми починаємо відчувати дискомфорт і дисбаланс у здоров’ї психічному (підвищення напруженості, нав’язливі думки тощо). Також підлягають зміні наші відносини з іншими людьми, особливо з близькими”, — каже Вікторії Кондратюк.

Психологиня говорить, що перед карантином кожен із нас мав свій ритм життя, а з його початком ми вимушено мали із ним “попрощатися”.

“Це нелегко: зрозуміти ситуацію, в якій є багато дезінформації, нерозуміння, а це в свою чергу провокує до переживання сильних та інтенсивних емоцій: гніву, безпорадності, апатії, самотності, почуття ізоляції тощо”, — додає Вікторія Кондратюк.

Як справитися із негативними емоціями під час карантину?

Для того, щоб позбутися негативних емоцій психологиня радить, перш за все, навчитися їх визнавати та помічати.

“Щось невідоме і нове нам зазвичай важко прийняти. У такій ситуації необхідно конкретно окреслити що і як змінилось, та як ми себе в цьому почуваємо. Важливо оцінити рівень своєї тривоги, відчуття безрадісності та невідомості. Якщо ці емоції і почуття не впливають і не деформують ваших відносин і професійної праці, то все в порядку. Вони зміняться, і  з часом і ви знайдете свій баланс”, — каже Вікторія Кондратюк.

Якщо ці емоції настільки інтенсивні, що ви не можете з ними впоратись, психологиня радить пошукати спеціаліста, який допоможе повернутись до звичного ритму життя.

Наразі в Україні діють такі гарячі лінії психологічної допомоги для людей з емоційними проблемами:

  • телефон Довіри благочинного фонду “Ставропігіон” у Львові – 1558
  • телефон екстреної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги:  +38 0687703770, +38 0996321818, +38 0936093003
  • “Лiнiя допомоги “- (067) 975 76 76, (066) 975 76 76,  (093) 975 76 76
  • “Ла Страда-Україна” 0 800 500 335 або 386 (з мобільного)
  • Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей – 0 800 505 085

Вероніка Цикалюк

Вікторія Джус