Передісторія
Пам’ятаю, два роки тому я бігала в зливу, бо готувалася до відбору в Українську академію лідерства. Пам’ятаю, у що тоді була одягнена, як саме зчепила волосся, у яких кросівках бігла (до речі, я не підозрювала, що вони не призначені для бігу). Тоді я бігла близько десяти кіл. Дощ лив, і його краплі зливалися з моїм потом. Я бігла, і раптом за спиною почула: «Роби більші кроки» — мене обігнав якийсь незнайомець. Я так і не дізналася, хто він, але запам’ятала оте «Роби більші кроки».
То було два роки тому. Тепер я бігаю не по 10 кіл, а по 10 кілометрів. Дякую моїй силі волі й Українській академії лідерства (УАЛ). Біг перестав для мене бути просто видом спорту. Тепер це ще й задоволення та можливість порефлексувати.
Біжу заради лікарів
Через карантин я повернулася з УАЛу додому. Однак не припинила бігати. Цікаво, що я вмотивувала свою сестру бігати зі мною. Під час третьої пробіжки вона подолала свої перші 10 кілометрів.
На карантинні я почала більше слідкувати за новинами. Мабуть, як і більшості, мені було якось не по собі, дізнавалася кількість нових випадків зараження COVID-19. Було почуття, ніби щось важливе відбувається в країні, а я до цього ніяк не залучена. Ось чому, вирішила допомагати медикам бігом.
Я відвідала онлайн-лекцію з бігункою і засновницю платформи KIND CHALLENGE Танею Гриньовою. Вона пробігла 12 марафонів за 12 місяців і таким чином назбирала 1 000 000 грн. для БФ «Таблеточки». А у березні зібрала близько 300 000 грн. на захисні костюми для медиків, пробігши марафон навколо свого дому. Історія Тані показала мені, що завдяки бігу можна займатися благодійністю. Після цього я зареєструвала свою кампанію #30kmdanky. Зараз збираю 10 000 грн. для фонду «Дихай! Разом проти коронавірусу!». Це спільний проєкт Української Біржі Благодійності та KIND CHALLENGE. Це не перша моя благодійна акція. Раніше з подругою Вікторією Пеценяк організували Razom Party² — спільне день народження. Разом зібрали 12 230 грн. на лікування онкохворих дітей на платформі «Таблеточки».
Зараз збираю кошти для лікарів, бо саме вони, на мою думку, найбільше потребують підтримки. Згідно з даними МОЗ, станом на 6 червня 19 % ініфікованих COVID-19 — медики. Тобто майже кожен п’ятий, хто заразився COVID-19, — лікар або лікарка. На зібрані кошти придбають захисні костюми, маски для українських медиків й автоматичні гематологічні аналізатори крові.
Чому #30kmdanky? Буду бігти свої перші 30 км. у переддень випускного в Українській академії лідерства 19 червня. Спочатку думала бігти 42 км., бо 21 км. вже подолала у Новий рік. Однак марафоністи порадили меншу дистанцію. Сказали, що до 42 км. потрібно довше і ретельніше готуватися. Вирішила не ризикувати здоров’ям. Я тренуюся майже кожного упродовж 4 тижнів. Уже бігла 15, 22 і 25 км. Більше скрінів з моїх пробіжок і думок про біг знайдете в моєму інстаграмі @danka_i_obiymy , #30kmdanky.
І як воно бігається?
Я трошки налякала маму своїми 30 км. Такої активності вона не очікувала від мене, бо в школі я була не надто спортивна. Із 3 класу мала звільнення з фізкультури. Регулярно почала бігати два роки тому, коли готувалася до вступу в УАЛ. Під час навчання в Українській академії лідерства брала активну участь в забігах «Run Day» в Маріуполі. Також долучилася до бігового челенджу #люті300 — упродовж березня-травня набігала 307 км.
Зараз я могла б бігати біля узбережжя моря у теплому Маріуполі. Однак замість нього у мене — ліс і асфальтована дорога маршрутом Сураж-Шумськ. Перехожі час від часу звертають на мене увагу. Кажуть: «О, молодець!», «Ми теж в юності бігали» або «Давай-давай, швидше». І це насправді мотивує. Одного разу, приблизно на 16 км., до мене раптово приєдналися двоє незнайомих підлітків. Один з них сказав «Я теж хочу побігати». Його друг приєднався. Так, ми разом пробігли близько 3 км. Можливо, для них це було трошки «фаново», але для мене це була мотивація. Пригадую ще одну історію. Я біжу по дорозі. На зустріч — чоловік і жінка.
Жінка: Ти що кожного дня бігаєш?
Я: Майже кожного.
Чоловік: То вона Наташина. Фамілія — Капіца.
Мене це трошки розсмішило: я — сільська знаменитість. Але водночас так приємно стало: хтось помітив мої зусилля.
Маленькі внести важливі
Одного вечора до мене дзвонить подруга й каже: «Данко, уявляєш, я йду собі по вулиці — і мені летить назустріч 30 гривень. Я кілька хвилин розпитувала, чиї це 30 грн. Але ніхто не відгукнувся. І я вирішила пожертвувати ці гроші на твою кампанію». Мене дуже зігріла ця історія. Для мене навіть маленькі внески важливі. Якщо 20 людей відмовляться від чашки кави, можна придбати один захисний костюм. Це може врятувати життя.
Я навчилася не очікувати чогось від когось: чи то гроші, чи послуга, чи ще щось інше. Я можу лише здогадуватися, яке фінансове становище людини та її ставлення до подібних ініціатив. Ми ніколи не знаємо напевне. Однак я дякую усім, хто зробив пожертву на мою кампанію. Для мене це знак того, що людям не байдуже, що відбувається в їхній країні. З іншого боку відчуваю, що мої зусилля не марні.
Уже 19 червня пробіжу свої перші 30 км., робитиму стріми в інстаграм. Скріни мої тренувань дивіться в інстаграм-сторіс @danka_i_obiymy, #30kmdanky. Більше про ініціативу — тут.
Підтримати кампанію можна за посиланням: або qr-кодом. Також буду вдячна всім за інформаційну підтримку: ваші сторіс і поширення можуть врятувати життя.
Богдана Капіца, студентка УАЛ Маріуполь